Вуздечки і аномалії їхньої будови в дітей

Вуздечки – це особливі тонкі складки слизової оболонки, які служать додатковим прикріпленням язика та губ до ротової порожнини. В ряді випадків будова вуздечок порушується: вуздечки вкорочуються. Ця аномалія вимагає спостереження і своєчасного лікування.

Коротка вуздечка язика

Вуздечка язика представляє собою особливу складку слизової оболонки порожнини рота, яка тягнеться у вигляді дуги приблизно від середини язика до основи ясен в ділянці нижніх передніх різців. Вуздечка язика служить додатковим засобом прикріплення язика до дна порожнини рота.

Вкорочення вуздечки язика – це аномалія, при якій верхній кінець вуздечки знаходиться не в середині язика, а суттєво ближче до кінчика або й зовсім на самому кінчику язика. Про те, що вуздечка язика вкорочена, свідчать наступні ознаки:

кінчик язика прикріплений до дна плорожнини рота, що серйозно обмежує його рухомість, дитина не може висунути язик
вуздечка язика, вкорочена спереду, часто представляє собою тонку прозору плівку, яка позбавлена судин, з віком ця плівка міцніє, в ній зявляються судини
язик складається жолобком, що часто супроводжується характерним клацанням, кінчик язика може бути дещо роздвоєним

При суттєвому вкороченні вуздечки язика проблеми виникають з перших днів життя: малюк не може правильно взяти грудь, часто випускає її з рота. При цьому процесс кормлення може супроводжуватися больовими відчуттями. Проблема може бути виявлена ще в роддомі при огляді новонародженого, а також при виникненні проблем з грудним вигодовуванням. В старшому віці коротка вуздечка язика може приводити до мовних порушень, а також до виникнення нижньощелепової діастеми, запалення ясен і формування патологічного прикусу.

При значному вкороченні вуздечки і неможливості нормального грудного вигодоваування показано простий надріз короткої вуздечки. Маніпуляція проводиться на протязі кількох секунд і є практично безболісною для малюка. Після процедури дитину обов’язково прикладають до грудей.

На жаль, іноді після такої маніпуляції можуть розвинутись рецидиви і грубі рубцові зміни вуздечки. Вони можуть привести до мовних порушень, а також значно ускладнити в майбутньому пластику короткої вуздечки язика. Тому, на даний момент. лікарі відмовились від рутинної практики підрізання короткої вуздечки язика зразу після народження дитини. Робиться ця маніпуляція вибірково, опираючись на клінічну картину в кожному\ій окремомій ситуації. Але контроль і спостереження за дитиною рекомендуються в любому випадку.

Якщо вуздечка язика природньо не подовжується, показано проведення пластики в дошкільному або ранньому шкільному віці. Ця операція носить назву френулопластика.

Френулопластика проводиться під місцевою анестезією з розсіченням вуздечки язика, перенесенням місця її прикріплення і наступним ушиванням. Після пластики вуздечки язика необхідно обов’язкове проведення спеціальних вправ, занять з логопедом для формування правильних мовних навиків.

Коротка вуздечка верхньої губи

Широка і коротка вуздечка верхньої губи буває нормою для дітей 2-3 років. Вкрай рідко, при вираженому вкороченні, коли значно порушується смоктання, буває необхідно її розсічення в дітей до року. В ряді випадків низьке прикріплення вуздечки верхньої губи з віком проходить самостійно.

Якщо вуздечка верхньої губи залишається короткою, дитині трудно вимовляти деякі звуки, які вимагають участі губ – «у», «о», тощо. Крім того. може потовщуватись різцевий сосочок, збільшуватись проміжок між верхніми передніми зубами (діастема). Також при вкороченні вуздечки верхньої губи часто спостерігається порушення формування прикусу, висунення передніх верхніх зубів допереду, запальні явища в ділянці ясен, пародонту.

Щоб повністю усунути деформацію, необхідно повне висікання волокнистого тяжа. Просте надрізання або перерізання слизової приводить часто до рецидивів. Операція переміщення вуздечки верхньої губи показана після того, як повністю проріжуться центральні і бокові різці.

Імплантація

Імплантація в стоматології – це метод вживлення штучних опор для незнімних і знімних зубних протезів.

Імплант має ряд переваг перед традиційними методами протезування. Зокрема, дозволяє пацієнтам отримати зубні протези, які не відрізняються за зовнішним виглядом і функцією від їх власних зубів.Крім того, коронки на імплантах служать набагато довше. Імплантація вважається найбільш фізіологічним методом протезування, який може вирішити багато проблем, пов’язаних з використанням зубних протезів.

Імплант складається з двох осоновних частин:

самого імпланта, який представляє собою титановий гвинт, що хірургічним способом вставляється в кістку щелепи
абатмента, який виготовлений з титану і є ланкою звязку між імплантом і протезною конструкцією

Операція проводиться в два етапи. На першому етапі імплант вставляється в щелепу. По закінченні періода загоєння до нього долучають абатмент. Після цього відбувається приживлення системи імпланта, який стає «єдини цілим» з кістковою тканиною. Згодом до імплантів прикріплюються штучні зуби (коронки або мостовидні протези).

Імплантати забезпечують надійну опору між щелеповою кісткою і новими зубами. В результаті зуби відчуваються, виглядають і функціонують подібно власним.

Протипокази для імплантації

Абсолютні:

декомпенсовані захворювання серцево-судинної системи
тяжкі патології імунної системи
захворювання кісткової системи, які погіршують відновлення кістки
тяжкі захворювання ендокринної системи
захворювання крові
психіатричні патології, алкоголізм, наркоманія
злоякісні пухлини
туберкульоз
СНІД і венеричні захворювання

Відносні:

пародонтит
патологічний прикус
незадовільна гігієна порожнини рота
передракові захворювання порожнини рота
наявність металевих імплантів інших органів
захворювання скронево-нижньощелепового суглоба

Ускладнення при імплантації можуть бути пов’язані з неправильною технікою установки імплантата, з порушенням пацієнтом рекомендацій лікаря, з індивідуальною реакцією організма пацієнта.

Мікроімплантація – це нова технологія в ортодонтії, поява на світ якої, принципово змінила можливості ортодонтичного лікування. Мікроімпланти – це мінігвинти унікального дизайну, які використовуються для створення скелетного анкоражу. Вони виготовлені з чистого титану (99,2%) або його сплава. Завдяки цьому, вони повністю біосумісні з тканинами організму. Ортодонтичні імпланти, на відміну від ортопедичних, суттєво тоньші (1,2-1,3мм) і мають гладку поверхню, так як не передбачається його остеоінтеграція з кісткою пацієнта. Якщо раніше для створення опори, за допомогою якої можна було би преміщати неправильно розташовані зуби можна було використовувати тільки власні зуби пацієнта, то тепер з’явилась можливість використовувати штучні опори — мікроімпланти, які розташовуються в необхідному (оптимальному) для лікування місці. Саме це суттєво підвищує ефективність лікування. Такі опори, на відміну від власних зубів, не схильні до зміщення.

Переваги лікування мікроімплантами:

використання мікроімплантів підвищує комфорт пацієнта
мікроімпланти знижують необхідність операції
використання мікроімплантів зменшує терміни лікування
встановлення імплантів проводиться без наркозу
виключається необхідність використання таких некомфортних для пацієнтів апаратів, як лицева маска, лицева дуга, тощо

При використанні мікроімплантів результати лікування більш прогнозовані, так як хід лікування повністю контролюється лікарем і не залежить від пацієнта.

Встановлення мікроімплантів здійснюється під місцевою анестезією на протязі 10-15 хвилин. Місце запланованого встановлення попередньо досліджується за допомогою прицільних рентгенівських знимків, комп’ютерної томографії. Головки мікроімплантів виступають над поверхнею ясен, куди за допомогою пружин, ниток, еластичних модулів прикладається ортодонтичне зусилля. Мікроімпланти в ортодонтії потрібні для прискорення лікування і досягнення більш точних результатів лікування, як з естетичної точки зору, так і з позиції створення хороших контактіва між зубами.